Мене довгий час хвилювало одне питання, відповідь на яке нарешті знайшов у романі «Чапаев и Пустота»*. До того ж за другим разом. При першому прочитанні книги ця відповідь сховалася від усвідомлення. Виявляється, просто умова задачі сформульована невірно.
Питання: чому я є?
Відповідь: мене не може не бути.
І, що нечувано тішить, це – єдина розумна відповідь. Адже в іншому випадку шанс на моє існування – 1 до безмежності. Чомусь, усвідомлюючи безмежність рис, з яких складаюся, я думав, що її може не бути. Та розуміючи, що шанс на існування безмежності безмежно малий, я не бачив основного – вона все ж існує!
Немає коментарів:
Дописати коментар