Заземлення

Вперед – до успіху і слави
Там може бути щось цікаве!
Хоча, насправді, любий друже –
Це все для всесвіту байдуже

Ти ідеальним зможеш стати
Коли навчишся програвати.
Ну, годі носа задирати,
З тобою вже і не пожартувати

Увага, Бог

Люди у XXI сторіччі занадто мало уваги приділяють Богу. Богу замало того шуму довкола суперечок різних конфесій та релігій. Недостатньо тих архаїчних стереотипів, які втлумачуються дітям крізь усі покоління. Хіба це достойні створінь божих заняття? Ні, Бог хоче більшого.

Ото були гуляння при інквізиції! А за хрестових походів* скільки розваг? Що в його ім'я тільки не робили. І на кожному кроці прославляли, і відьом палили, і імперії завойовували. А зараз що? Одні дешеві скандали. Ви що, зовсім страх втратили?

З бортового журналу

Море допомагає завойовувати невідоме місто. Нехай потім тебе зберуть по частинах, але зараз ти завойовник. Ось твоя сяюча армія підходить до берегів.

А ні, це лише відблески сонця на морських хвилях.

І паркани це не огорожі – мистецька виставка пережитків минулого.

Цуценята біжать до тебе дружити. Який я завойовник? У мене тільки кілька дурацьких думок в арсеналі.

Люлька

У люльки є чудова прикладна особливість – її можна розкурювати тільки через три години після попереднього куріння.

 Коли через півгоднини хочеться закурити, виникає дискомфорт, але слабкий – до нього швидко звикаєш. Крім того це компенсується станом, який отримуєш через кілька годин, і який у цьому випадку можна назвати задоволенням.

 А коли куриш сигарету за сигаретою, то швидко звикаєш до стану, який можна було назвати задоволенням у попередньому випадку. Коли ж сигарети закінчуються, виникає дискомфорт.

Шлях – це ціль

Коли ти хочеш досягнути цілі, то уявляєш певний шлях до неї, який треба подолати. Насправді, ніякого шляху нема. Не існує моменту, який би можна було назвати досягненням цілі. Коли ти став на шлях – все, ти досягнув цілі. Тут необхідно усвідомити, що шлях закінчився, так і не почавшись. Інакше зникне, так насправді і не сформувавшись, ціль. Усе зіпсує когнітивний дисонанс: з одного боку, тобі ніби треба пройти ще довгий шлях до цілі, з іншого – ціль уже досягнута на якомусь відрізку часопростору. Неусвідомлена суперечність викличе довільні думки, які замінять собою і ціль, і шлях її досягнення.

Власне, якщо щось і можна назвати шляхом до цілі, то якраз момент усвідомлення факту її досягнення.

Питання буття

Мене довгий час хвилювало одне питання, відповідь на яке нарешті знайшов у романі «Чапаев и Пустота»*. До того ж за другим разом. При першому прочитанні книги ця відповідь сховалася від усвідомлення. Виявляється, просто умова задачі сформульована невірно. 

Питання: чому я є?

Відповідь: мене не може не бути. 

І, що нечувано тішить, це – єдина розумна відповідь. Адже в іншому випадку шанс на моє існування – 1 до безмежності. Чомусь, усвідомлюючи безмежність рис, з яких складаюся, я думав, що її може не бути. Та розуміючи, що шанс на існування безмежності безмежно малий, я не бачив основного – вона все ж існує!